відмінності між діалектами в системі голосних фонем

відмінності між діалектами в системі голосних фонем

Найбільш протиставленими у фонологічній системі української мови є група голосних і група приголосних фонем. Усередині кожної з груп є свої протиставлення, сила яких залежить від позиції, в якій перебуває фонема: у сильній позиції фонеми максимально розрізняються; у слабкій – вживання фонем обмежене. Для голосних фонем в українській мові сильною вважається позиція під наголосом, на початку слова та між твердими приголосними. Ще більш незалежним є ізольоване вживання голосних (у ролі самостійного слова: сполучника, прийменника). Найпоширенішим прийомом фонемних протиставлень, використовуваним у

Голосні та приголосні розрізняються і функціонально. Особлива функція голосних полягає в тому, що вони є вершиною складу, тобто складотворчими. Правда, ця ознака не є абсолютною. У деяких мовах складотворчими є й сонорні приголосні. Однак загалом голосні мають більшу складотворчу силу. Голосні звуки. Відмінності між окремими голосними звуками полягають в особливостях типового для кожного з них тембру. Однак описати голосні звуки за тембром дуже складно, через що найпоширенішою класифікацією голосних є артикуляційна, тобто за ступенем просування язика вперед або назад і ступенем його підняття п

Класифікація голосних звуків. § 44. У артикуляционном щодо голосні звуки розрізняються залежно від роботи активних органів мовлення, а саме: мови, губ, піднебінної фіранки, або (в іншій термінології) м'якого піднебіння.  Носові i і і вживаються в португальській мові. У деяких діалектах литовської мови збереглися носові а, е, i, і, яким в літературному литовською мовою відповідають ротів довгі голосні, що позначаються на листі особливими знаками (ą, ę, į, ų), наприклад: kqsti (кусати), kqsti (терпіти ), gtjsti (мостити), skqstis (скаржитися).  У російській мові в якості самостійних фонем вживаються глухі Африкат ц і ч, наприклад в словах цирк, цілий, годину, чай, чистий.

Ряд голосної фонеми визначається тим, яка частина язика напружується й піднімається: передня чи задня; піднесення — наскільки високо піднімається відповідна частина язика. В українській мові є три голосні переднього ряду і три — заднього. У передньому ряду вони від низького до високого піднесення розташовуються так: є — и — і; у задньому — відповідно: а — о — у.  На розрізнення звуків як фонем ця ознака (лабіалізація) суттєво не впливає, вона відіграє лише допоміжну роль. Голосні бувають наголошені й ненаголошені. Наголошений голосний вимовляється з більшою силою голосу й трохи довше, ніж ненаголошений.

Говорячи про систему фонем будь-якої мови, треба розуміти, що всі її одиниці взаємно пов’язані і протиставлені. Виявлення цих відмінностей можливе завдяки виведенню певних типових артикуляційних і акустичних ознак звуків, які дозволяють розрізняти, упізнавати протиставляти їх. Саме ці ознаки на фонологічному рівні і називають диференційними (від лат. differentia "різниця, відмінність") – розрізнювальними.  Відмінність за цими ознаками полягає, як вже було зазначено, у різних за якістю голосних наведених мов, а, отже, у різному наповненні наведених схем.  Голосні фонеми української літературної мови. Київ. Видавництво Київського університету.

ГОЛОСНІ ФОНЕМИ. 1. Загальна характеристика системи фонем літературної мови. 2. Голосні звуки, їх фонологічні особливості. 3. Артикуляторна класифікація голосних. 4. Звукові реалізації голосних фонем. сучасної української.  Найбільш виразну артикуляційну відмінність між голосними й приголосними підкреслив В.О. Богородицький, який назвав голосні ротовідкривачами, а приголосні – ротозакривачами, бо при утворенні перших голосовий канал максимально відкритий і фокуси утворення шумів майже відсутні. Оскільки повітряний струмінь уже розривав голосові зв’язки – він слабкий. Приголосні утворюються при повному або частковому звуженні ротової порожнини.

1. Система голосних фонем сучасної української літературної мови. 2. Артикуляційна класифікація головних виявів голосних фонем. 3. Позиційні вияви голосних фонем. 4. Комбінаторні вияви голосних фонем. ЛІТЕРАТУРА: 1, с. 101 – 107; 3,с. 37 –48; 5, с. 236 – 238; 242 – 245; 6, с. 24 – 28; 18; 22,с. 32 – 34; 23.  У потоці мовлення голосні фонеми можуть реалізуватися не тільки в головних виявах, але й у позиційних або комбінаторних варіантах. У наголошеній позиції всі голосні реалізуються в головному вияві. Ненаголошеність дуже тісно пов’язана з редукцією (скороченням) звуків, яка може бути кількісною і якісною.

- поєднання двох голосних фонем в одноморфемних словах буває тільки в запозичених словах; - поєднання 2-х голосних фонем можливе тільки на морфемному шві (переоблік); - у словнику зафіксовано 4 поєднання 3-х голосних (е, о, і – неоімпресіонізм; і, а, е – авіаескадрилья; і, о, а - радіоактивний).  Розрізняють різні підходи до виділення системи фонем. Загалом у фонетичній системі української мови функціонують 6 голосних і 32 приголосні фонеми. Кожна фонема становить собою єдність кількох диференційних артикуляційно-акустичних ознак. В основі сучасного поділу на голосні та приголосні покладено триєдиний критерій

1. Система голосних фонем сучасної української літературної мови. 2. Артикуляційна класифікація головних виявів голосних фонем. 3. Позиційні вияви голосних фонем. 4. Комбінаторні вияви голосних фонем. ЛІТЕРАТУРА: 1, с. 101 – 107; 3,с. 37 –48; 5, с. 236 – 238; 242 – 245; 6, с. 24 – 28; 18; 22,с. 32 – 34; 23.  У потоці мовлення голосні фонеми можуть реалізуватися не тільки в головних виявах, але й у позиційних або комбінаторних варіантах. У наголошеній позиції всі голосні реалізуються в головному вияві. Ненаголошеність дуже тісно пов’язана з редукцією (скороченням) звуків, яка може бути кількісною і якісною.

1. Класифікація голосних та приголосних фонем у сучасній українській літературній мові. 2. Модифікації в системі вокалізму та консонантизму. Асиміляція. Дисиміляція. 3. Фонематична та фонетична транскрипції. 4. Фонетичний розбір слова. 5. Чергування в системі голосних та приголосних фонем. ЛІТЕРАТУРА. 1. Бондар О. І. Сучасна українська мова: Фонетика.

Запропонована система вправ та завдань, які подаються після викладу теоретичного матеріалу, дозволить організувати самостійну роботу та сприятимe оволодінню навчальним матеріалом студентами, учителями, аспірантами, здобувачами, а також усіма небайдужими до англійської філології. 2. ЗМІСТ.  класифікації звуків (голосних і приголосних), які ґрунтуються на артикуляційних та акустичних ознаках.  3. Проаналізуйте відмінності в наголосі складних слів і словосполучень та поясніть зв’язок фонетики й лексикології. 'bluebottle – 'blue 'bottle 'blue-nose – 'blue 'nose. 15.  Вплив фонетичної позиції на вимову тієї чи іншої фонеми є неоднаковим не тільки в окремих мовах, але й у діалектах тієї самої мови.

Фоне́ма — це найменша (неподільна) структурно-семантична звукова одиниця, що здатна виконувати деякі функції у мовленні. Зокрема фонема творить, розділяє і розпізнає морфеми, слова, їхні форми в мовному потоці. Кожна фонема в українській мові має у своєму складі чотири основні ознаки.  Голосні фонеми української мови розрізняються за 8 ознаками: · за наявністю чистого тону (1 ознака); · за рядом — передній чи задній (2 ознаки)  ФОНОЛОГІЧНА СИСТЕМА —сукупність фонем певної мови в їхніх взаємозв’язках. Ф. с. функціонує за властивими їй закономірностями і може мати деякі специф. особливості навіть у близькоспорідн. мовах.

3. Специфіка фонетичної системи голосних різних мов світу. Класифікація голосних української мови. Ряд/піднесення.  4. Принципи класифікації приголосних звуків (фонем): - співвідношення голосу і шуму; сонорні і шумні (дзвінкі і глухі); - місце творення , або співвідношення активного і пасивного органів мовлення; губні (губно-губні та губно-зубні); язикові (передньоязикові (зубні та альвеолярні); середньоязикові, задньоязикові, язичкові та гортанні приголосні

Система фонем сучасної української літературної мови. Голосні фонеми. Вокалізм — система голосних певної мови, консонантизм — приголосних. Голосні звуки акустично найбільш виразні й диференційовані під наголосом, у зв'язку з чим склад голосних фонем визначається насамперед у наголошеній позиції, яка є для них сильною. Найбільш незалежним є вживання голосних у ролі окремих слів і на абсолютному початку слова. На початку слів голосні виступають порівняно рідко, проте ряд квазіомонімів переконливо доводить наявність в українській мові п'яти голосних фонем: /а/, /о/, /у/, /е/, /і/. Пор.:

Особливості діалектних фонем Голосні фонеми основними виявами виступають у наголошених складах. У діалектах є свої особливі структури наголошеного вокалізму, відмінні як складом фонем, особливостями їх основних виявів, так і взаємозв’язками між ними. Особливо різноманітними в діалектах є структури ненаголошеного вокалізму. діалектні особливості української мови. Слайд 4. Голосні фонеми фонема /а/. У деякій частині північних говорів фонема /а/ виступає порівняно ширше: в ненаголошеній позиції звуковий ряд /о/ переходить до /а/: галава, дарога, вакно, спевайе

ВСТУП Система фонем будь-якої мови встановлюється на основі диференційних ознак голосних і приголосних у сильній позиції. Враховуючи той факт, що мова має динамічний характер і відзначається певними змінами складників усіх її рівнів у часі, варіативність сегментних одиниць передбачає перш за все нестабільність прояву релевантних ознак фонем, що може сприяти поступовій перебудові всієї системи фонем тієї чи іншої мови.  Об’єктом дослідження є вивчення редукції наголошених голосних фонем німецької мови в різних типах мовлення. Предмет дослідження становлять кількісні та якісні характеристики наголошених голосних фонем у підготовленому і спонтанному мовленні.