етнокультурні зв язки скіфів та сарматів із слов янами

етнокультурні зв язки скіфів та сарматів із слов янами

Про спорідненість скіфів і сарматів писав ще Геродот — він переказав легенду про походження сарматів від шлюбу скіфів з амазонками32. Археологічні знахідки свідчать про привілейоване становище жінки у сарматів: багаті поховання жриць, жінок-амазонок (у кольчугах, зі зброєю).  Типове взуття сарматів, як і скіфів. м'які шкіряні чобітки. У деяких сарматських курганах завдяки високогірному клімату (Алтай) збереглися рештки сукняних і шовкових тканин, виробів із хутра тощо. Цікавою пам'яткою сарматського ремесла є чотириколісний віз. зроблений із дерева без жодного цвяха чи металевих деталей, скріплений лише за допомогою дерев'яних шипів.

Сармати і слов'яни. Не все, однак, історики умозаключали таким чином. За думку Забєліна, ті народи, які греко-римські письменники називають сарматами, були насправді не сармати, а слов'яни. Сарматами греко-римські письменники називали наших слов'ян заради високого стилю, уникаючи простонародних імен і вдаючись до книжковим. Раніше таким книжним іменем було ім'я скіфів. Але після поразки скіфів Мітрідатом Понтійським у II столітті по Р. X. слава цього імені померкла, і греко-римські письменники взяли інше ім'я - «сармати». Ім'я сарматів міцно утвердилося у них за с

Скіфи – войовничі племена, що населяли колись великі території, після себе вони залишили численні кургани поховань та безліч загадок. Ким були древні скіфи, яка їхня історія, релігія, культура, про все це читайте в нашій статті.  Де жили скіфи. Де жили стародавні скіфи? Насправді відповідь на це питання не така ясна і проста, як і на те, хто такі взагалі ці скіфи. Справа в тому, що до скіфів різні історики зараховували різні племена і народи, включаючи і наших давніх предків слов’ян. А в деяких середньовічних рукописах навіть Київську Русь іменують Скіфією.

Скіфи мали певний вплив на розвиток культури багатьох племен і народів Європи та Азії, у тому числі наших предків – праслов’ян. Деякі скіфські мотиви в оздобленні побутових речей прослідковуються у пізніших слов’ян. Щодо ролі скіфів в історії України існують різні судження. Одні вчені наголошують на антропологічній тяглості населення Північного Причорномор’я від скіфів і сарматів через середньовічних східнослов’янських полян, древлян і сіверян до сучасних українців. З приводу іраномовності скіфів вказують на близькість давньослов’янської та давньоіранської мов, що походять з одного індоєвропей

Про тісні зв’язки греків зі скіфами, розвиток торгівлі між ними свідчать археологічні знахідки в скіфських курганах. Ці вироби належали скіфам, але виготовляли їх грецькі майстри. Життя і війни скіфів.  Тепер причорноморські степи стали називати Скіфією, а їхніх мешканців скіфами. «Батько історії» Геродот так описав спосіб життя скіфів. «Вони не засновують ані міст, ані укріплень, але, будучи кінними стрільцями, возять свої будинки із собою, здобуваючи їжу не від плуга, а від розведення свійської худоби». Житлом для скіфа був візок із критим верхом, а вірним товаришем скотаря-кочовика - кінь. Скіфський цар Атей казав, що «іржання коня йому миліше за звуки флейти». Наприкінці VII ст. до н. е. завершується формування Скіфії.

КІММЕРІЙЦІ, СКІФИ та САРМАТИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ Мета: Ознайомити учнів із розселенням, заняттями та духовним світом кіммерійців, скіфів та сарматів, розкрити особливості суспільного розвитку племен кіммерійців, скіфів та сарматів у період ранньої залізної доби; з’ясувати причини появи найдавніших держав на території України; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки, працювати з історичними текстами; познайомити з поняттями і термінами: «кочовики», «Велике переселення

Мова сарматів , як і мова скіфів , належала до північно-східної групи іранських мов. Сарматські племена займалися скотарством , вели кочовий спосіб життя. У них, як і у скіфів , існувала приватна власність на худобу, що була основним їхнім багатством і головним засобом виробництва .  Отже, державно-політична організація сарматів , структура державного управління в них майже нічим не відрізнялися від скіфської. Єдиною відмінністю, якщо спиратися на античні джерела, було особливе становище в сарматському суспільстві жінки .

На думку лінгвістів, слово «сармат» походить від давньоіранського слова «саоромант», що означає – «підперезаний мечем». Античний історик Геродот свідчить, що пращури сарматів проживали на схід від скіфських племен за річною Танаїс (Дон). Також, Геродот наводить легенду про походження сарматів – нібито сармати – це нащадки скіфів та амазонок, і головна різниця між племенами була в тому, що сарматам не вдалося добре вивчити мову своїх батьків, «тому савромати розмовляють скіфською мовою, яка здавна є зіпсованою».

Собака- це слово скіфів. Сармати (грец. Σαρμάται) — це загальна назва споріднених зі скіфами кочових іраномовних племен скотарів, що вживалася еллінськими й римськими істориками. Сарматські племена (роксолани, язиги, алани й ін.) домінували на території України з ІІІ ст. до н. е. по ІІІ ст. н. е. Прийшли вони з південно-уральських степів, облаштувалися на північному сході від скіфів. У середині ІІІ ст. н. е. їх змели германські племена (готи).  У релігійних поглядах сарматів панівними були культи сонця й вогню. Вже згодом вони перейняли від скіфів традицію поклоніння мечу. І, як і скіфи, мали свої аналоги грецьких богів. Складалося святилище з валу й жертовника. Відомостей про людські жертвоприношення немає.

Мова сарматів , як і мова скіфів , належала до північно-східної групи іранських мов. Сарматські племена займалися скотарством , вели кочовий спосіб життя. У них, як і у скіфів , існувала приватна власність на худобу, що була основним їхнім багатством і головним засобом виробництва .  Отже, державно-політична організація сарматів , структура державного управління в них майже нічим не відрізнялися від скіфської. Єдиною відмінністю, якщо спиратися на античні джерела, було особливе становище в сарматському суспільстві жінки .

Скіфи і сармати зробили величезний внесок у розвиток світової культури. Завдяки їхній близькості до античної цивілізації в писемних джерелах залишилось багато відомостей про духовне життя цих народів. У скіфів та сарматів збереглася основна частина рис поховального обряду, які утворилися ще в епоху бронзи: два призначення поховального обряду (одне – для знаті, друге – для простолюду), астральна й космічна символіка, котра забезпечувала перенесення душ на небо, антропоморфні скульптори тощо. Останнім часом зроблено висновок щодо ритуального характеру пограбувань курганів скіфів і сарматів ще на

роби, предки слов’ян (праслов’яни). Іраномовні,індоевропейці. Іраномовні,індоевропейці. Алани,роксолани,аорси, язиги,сіраки. Спосіб життя. Кочовий.  у III ст. до н. е. скіфів з причорноморських степів у пониззя Дніпра і в Крим витіснили сармати, які були також кочовим іраномовним племенем. Удар сарматської кінноти, вдягнутої в залізні панцирі, озброєної довгими списами та мечами, що атакувала ворога зімкнутим клином, не могло витримати жодне військо. Їхня модель важкоозброєної кінноти потрапила в Європу й суттєво вплинула на формування середньовічного лицарства; Група 12 Робота з тренінгом Пройдіть тренінг -класифікація Причини і наслідки занепаду Скіфії Переглянути.

Сармати були дуже близькі до скіфів за походженням і способу життя. Вони розгромили скіфів і шість століть панували в степах Північного Причорномор’я. Назва сарматів походить від іранського слова «саоромант» — «оперезаний мечем». Античні автори часто згадують у своїх працях сарматів.  Вони підтримували тісні економічні та культурні зв’язки з грецькими і римськими містами Північного Причорномор’я. З найвіддаленіших країв сармати привозили китайський шовк, кавказький кришталь, напівкоштовне каміння з Ірану та Індії. Все це збагачувало племінну знати в сарматському суспільстві.

Вірування скіфів відносились до політеїзму, тобто існувала віра в багатьох богів. Геродот називає сімох скіфських богів, яких він ототожнював із грецькими богами. На чолі Пантеону стояла богиня Табіті (Гестія) - охороняла вогнище та житло (саме ім'я означає "та, що зігріває"). Високого рівня у скіфів досягло ювелірне мистецтво.  Спочатку культура сарматів була близька до скіфської, пізніше ця близькість зберігалася лише в західних сарматів. Подібно до будь-якого кочового суспільства, сарматське також було насамперед воєнізованим. Дослідники називають сарматів народом-військом, де все чоловіче населення було воїнами.