стомлення втома їх фізіологічна сутність і діагностика

стомлення втома їх фізіологічна сутність і діагностика

ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ розвиток стомлення. У СПОРТСМЕНІВ. Дипломна робота.  В даний час актуальними є проблеми діагностики, так як від визначення рівня втоми залежить, з одного боку, попередження розвитку перевтоми, а з іншого - розвиток функціональних можливостей організму, створення стійкої мотивації до занять фізичними вправами і підбір використовуваних засобів, методів, організаційних форм занять, пошук нових форм рухової активності.

Отже, фізіологічна суть втоми полягає в зниженні лабільності нервової системи у зв’язку з затратами енергетичних ресурсів і розвитком процесу гальмування, внаслідок чого порушуються робочий динамічний стереотип і координація робочих функцій. Поява гальмівного процесу в ряді груп нервових клітин викликає необхідність вольових зусиль у працівника для продовження роботи, що призводить до загострення нейрофізіологічного конфлікту між основною і відновлювальною функціональними системами. Тривалий нейрофізіологічний конфлікт різного рівня загострення між функціональними системами організму — характе

Втома (стомлення) - закономірний процес тимчасового зниження працездатності, що виникає внаслідок тривалої, інтенсивної роботи. Науковці використовують також термін "стомленість". Стомлення і втома є об'єктивними явищами, а стомленість - суб'єктивним.  Досить часто втома розвивається внаслідок відсутності звички до систематичної праці. Щоб подолати втому необхідно відпочивати, в іншому разі розвивається перевтома. Перевтома - порушення нормального фізіологічного функціонування організму, що може свідчити про певне захворювання. Це проміжний між здоров'ям та хворобою стан організму, що потребує негайного педагогічного та медичного втручання.

Глава 1 фізіологія втоми. 1.1 Визначення та фізіологічні механізми розвитку втоми. Втома є найважливішою проблемою фізіології спорту і одним з найбільш актуальних питань медико-біологічної оцінки тренувальної та змагальної діяльності спортсменів. Знання механізмів стомлення і стадій його розвитку дозволяє правильно оцінити функціональний стан і працездатність спортсменів і повинно враховуватися при розробці заходів, спрямованих на збереження здоров'я і досягнення високих спортивних результатів. До теперішнього часу є близько 100 визначень поняття стомлення і ряд теорій його походження.

Стомлення - особливий вид функціонального стану людини, що тимчасово виникає під впливом тривалої або інтенсивної роботи і призводить до зниження її ефективності. Стомлення виявляється в зменшенні сили і витривалості м'язів, погіршенні координації рухів, в зростанні витрат енергії при виконанні однієї і тієї ж роботи, в уповільненні реакцій і швидкості переробки інформації, утрудненні процесу зосередження і перемикання уваги і інших явищах. При розгляді проблеми стомлення в спорті широко використовуються такі поняття, як стомливість, стомлюваність, стомленість, перевтома.

Боротьба з втомою. А. Б.  Зарубіжні вчені, бачачи, що одними гуморальними теоріями стомлення не пояснити, стали займатися вивченням стомлюваності нервових провідників. Вони стверджували, що під впливом тривалого проходження імпульсів збудження (наприклад при подразненні електричним струмом) нервові провідники стомлюються.  Отже, причина втоми крилася не в м'язі і не в нервовому провіднику. Природно, що думка вчених звернулася до вивчення працездатності нервових клітин. Одним із перших, хто на яскравому та цікавому досвіді зумів показати, куди тягнуться нитки стомлення, був В. М. Сєченов. Посилене вивчення питань фізіології праці в нашій вітчизні почалося саме його блискучими роботами.

Хронічна втома є патологією, яка викликана чинниками фізіологічного і психологічного характеру. Дізнайтеся детальніше про причини, симптоми, лікування недуги.  Кожна людина до кінця робочого дня або тренування відчуває стомлення або занепад сил. Іноді у людини спостерігається виникнення СХВ – хронічна втома, яка є патологією і реальним медичним діагнозом, який повинен поставити лікар. Захворювання характеризується конкретними симптомами, які необхідно лікувати всіма доступними засобами: медикаментозно, фізіологічними методами, народними рецептами. Синдром хронічної втоми.

Фізіологічні механізми розвитку втоми. Особливості та специфічні причини розвитку стомлення. Діагностика стомлення. Фактори прискорюють і обмежують розвиток стомлення в умовах м`язової діяльності.  В даний час актуальними є проблеми діагностики, так як від визначення рівня втоми залежить, з одного боку, попередження розвитку перевтоми, а з іншого - розвиток функціональних можливостей організму, створення стійкої мотивації до занять фізичними вправами і підбір використовуваних засобів, методів, організаційних форм занять , пошук нових форм рухової активності.

Проблема втоми належить до найскладніших і найбагатогранніших у фізіології і психології праці. Вона здавна становила інтерес для дослідників багатьох галузей науки. Так, спробу науково визначити суть втоми робили ще Галілей, Прохаска. Систематичне вивчення процесів втоми почалось з середини ХІХ ст. і триває досі. Таке ставлення до цієї проблеми зумовлюється теоретичним, практичним і соціальним значенням її розв’язання. У теоретичному плані значення вивчення втоми пов’язане з тим, що вона являє собою проміжний стан між нормою і патологією.

Нині актуальними є проблеми діагностики, тому що від визначення рівня втоми залежить, з одного боку, попередження розвитку перевтоми, з другого - розвиток функціональних можливостей організму, створення стійкою мотивації до занять фізичними вправами і добір використовуваних коштів, методів, організаційних форм занять, пошуку нових форм рухової активності.  Встановлено зміни фізіологічних функцій організму при розвитку втоми, перевтоми; визначено чинники, що впливають розвиток втоми.  Сутність теорії «>задушения» зводиться до припущенню, що стомлення м'язи під час роботи викликається наростаючоюнедоста точністю припливу кисню.

7.2. Показники і стадії втоми. Втома як складний процес тимчасових зрушень в фізіологічному і психологічному стані працівника в результаті напруженої або тривалої роботи характеризується суб’єктивними і об’єктивними показниками. Суб’єктивною ознакою втоми є відчуття стомленості, яке переживається працівником як своєрідний психічний стан.

Фізіологічні причини втоми: порушення функцій ЦНС та процесу передачі нервового імпульсу до м’язів, недостатнє енергопостачання мозку, невисока потужність, ємність та ефективність систем енергозабезпечення, порушення периферичного кровообігу тощо. Психологічні причини втоми: невпевненість, зниження працездатності та спортивних результатів, неуважність, поганий мікроклімат в команді, знижена мотивація тощо.  Якщо діагностика явної втоми практично не представляє складнощів, то оцінити приховану втому значно складніше.  Втома – складне явище, що обумовлюється багатьма процесами, специфічними для кожного виду рухової активності.

Стомлення - це процес тимчасового зниження функціональних можливостей організму під впливом інтенсивної або тр.  Також розрізняють фізіологічне і патологічне стомлення. Залежно від виконуваної роботи розрізняють: фізичний, розумовий, сенсорне (зорове або слухове) стомлення. Фізичне стомлення характеризується зниженням показників фізичної працездатності і після фізичного навантаження є варіантом норми. Частішає серцевий ритм і частота дихання, слабкість в м'язах і неможливість продовжувати подальшу роботу.  Розумова втома в нормі можна спостерігати у студентів.

Розумова і фізична працездатність дитини. Стомлення, його фізіологічна сутність і діагностика. Педагогічні основи подолання ранньої втоми. Перевтома як патологічний стан, заходи щодо її запобігання та режим дня школяра. Основні поняття: готовність до школи, "шкільні зрілість", працездатність, фаза входження в роботу, фаза оптимальної стійкої працездатності, фаза стомлення, "охоронне" гальмування, втома, рання втома, стомлення, стомлюваність, перевтома, режим дня. Визначення готовності дітей до навчання у школі. Проблема визначення готовності дитини до навчання у школі була

Отже, фізіологічна суть втоми полягає в зниженні лабільності нервової системи у зв’язку з затратами енергетичних ресурсів і розвитком процесу гальмування, внаслідок чого порушуються ро-бочий динамічний стереотип і координація робочих функцій. Поява гальмівного процесу в ряді груп нервових клітин ви-кликає необхідність вольових зусиль у працівника для продов-ження роботи, що призводить до загострення нейрофізіологічно-го конфлікту між основною і відновлювальною функціональними системами.  Ви переглядаєте статтю (реферат): «Механізм розвитку втоми, її фізіологічна і біологічна сутність» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці». Реферати та публікації на інші теми

Втома — це зниження продуктивності діяльності через витрату енергетичних ресурсів організму людини. Цей стан виникає через певне ставлення людини до праці, звички до фізичного та розумового напруження. Якщо таких звичок немає, то втома може настати ще до початку фізичного навантаження, на самому початку роботи.  Розрізняють стомлення, що швидко розвивається в результаті незвичної або надмірної праці, та стомлення, яке розвивається повільно в результаті хоча і звичної для людини, але тривалої праці. Необхідно відзначити, що процес стомлення зворотний. Після відпочинку стомлення зникає і працездатність повністю відновлюється.