ніжинський війт іван єремійович кониський

ніжинський війт іван єремійович кониський

Паторжинский Иван Сергеевич. 20 февраля (3 марта) 1896, село Петро-Свистуново, Екатеринославская губерния, Российская империя (ныне Вольнянский район, Запорожская область, Украина) — 22 февраля 1960, Киев, УССР, СССР. Украинский советский певец (бас) и педагог. Заслуженный артист Украинской ССР (1930) Народный артист Украинской ССР (1936) Народный артист СССР (1944). В 1917 году окончил Екатеринославскую духовную семинарию и в 1922 году Днепропетровскую консерваторию. Был солистом оперного театра в Одессе, в 1925-1935 годах — солист оперного театра в Харькове, с 1935 года — Украинского театра

Олекса́ндр Я́кович Кони́ський (*6 (18) серпня 1836, с. Переходівка (нині Ніжинський район) — †29 листопада (12 грудня) 1900, Київ) — український перекладач, письменник, видавець, лексикограф, педагог, громадський діяч ліберального напряму. Ми сподівались, ждали, ждали,Ждемо й тепер… весни нема,А перед нами і за намиХолодна, темная зима!.. (Сподівання // Оповідання. Повість. Поетичні твори. — С. 535). Я не боюсь тюрми і ката,Вони для мене не страшні!Страшніш тюрма у рідній хаті,Неволя в рідній стороні.

Не менш трагічною була доля солдатських дітей - згубно впливало їх виховання у школі для кантоністів на національні почуття, пошану до батьків (як приклад - син московки Г анни Іван, який пише у листі до своєї старої матері:«Продай же нашу хату і прішлі мнє дєньгі, бо я магу вигодно женіца» [14, с. 91]). Мовно і духовно покалічена людина, рекрутський син Іван - один з багатьох, покалічених царською владою, які вже не усвідомлювали свого життєвого призначення [24, с. 33]. Недаремно автор повісті зауважував, що «спокійніше й лучче безталанним під землею лежати., ніж було жити й горювати н

9 июня исполнилось 135 лет со дня рождения Ивана Луцкевича — одного из самых значимых и, как ни парадоксально, самых малоизвестных деятелей белорусского возрождения. Иван Луцкевич, 1881—1919. Вместе с братом Антоном, Иван Луцкевич, можно сказать, «придумал» Беларусь как независимое государство. Луцкевичи основали первые белорусские газеты «Нашу Долю» и «Нашу Ниву», провозглашали независимость Белорусской Народной Республики (БНР). Антон Луцкевич, 1884—1942(?) Иван Луцкевич родился в городе Шавли (ныне — литовский Шауляй) Ковенской губернии в 1881 году. Сегодня в Шауляе проживает около 100 тыся

Главная » Книги » Кирій Іван Іванович » Об авторе. Кирій Іван Іванович. Язык страницы автора: русский ID: 32515. Книги автора Кирій Іван Іванович. Голодна весна. » все книги автора.

У боротьбі за гетьманську булаву найуспішніше діяв Іван Виговський (1657– 1659 pp.). 15 вересня 1657 р. старшинська рада в Чигирині обрала до повноліття Юрія Хмельницького гетьманом Виговського. Проте вже в жовтні козацька рада в Корсуні обрала його ж повноправним гетьманом без будь-яких обмежень. Постать І. Виговського в історії України посідає особливе місце.

Торжинский Иван Алексеевич – командир танковой роты 84-го танкового полка 63-й Хинганской механизированной бригады 7-го Новоукраинско-Хинганского механизированного корпуса 2-го Украинского фронта, капитан. Родился 9 (22) декабря 1915 года в селе Арзубинка, ныне райцентр Николаевской области, в семье крестьянина.

У добу Гетьманщини Ніжинський полк був найбільшим територіально і за чисельністю. А місто також було одним з найбільших на території України. Наприклад за переписом 1654 року, у Ніжині мешкали 11 600 осіб в той час як у Києві — 7 800 осіб. Відповідно до рішень Переяславської Ради та Березневих статей 1654 р., Ніжин, як і вся територія Лівобережжя, був приєднаний до Московського царства. У 1663 році у Ніжині відбувалася знаменита подія – «чорна рада», на якій обирався гетьман Лівобережжя. Претендентів на гетьманську булаву було три: ніжинський полковник Василь Золотаренко, переяславський полков

Михайло Мовчан асаул, Григорий Пликович, другий асаул к крепости Святого Креста отправлен сего 1725 году, Иван Семенович хоружий, Григорий Николаевич прапорщик. Действителная сотне полковой сотенная старшина  Городовая прилуцкая старшина: Михайло Северинович атаман, Леонтий Василиевич войт, Иван Gуленко бурмистр, Павел Яремкович бурмистр, Федор Турковский писарь.

Іван Нечуй-Левицький. Гетьман Iван Виговський. І. В Переяславi, пiсля ради 8 генваря 1654 року, гетьман Богдан Хмельницький з козацьким вiйськом прийняв присягу на пiдданство московському царевi Олексiєвi Михайловичу перед московськими посланцями. Пiсля того московськi посланцi мали через тиждень виїхати до Києва, щоб прийняти присягу од духовенства, київських козакiв та городян. Богдан Хмельницький послав свого генерального писаря Iвана Остаповича Виговського поперед посланцiв до Києва.

Так як часто у нас не вистачає часу читати твори повністю, пропонуємо скористатися коротким змістом роману "Князь Єремія Вишневецький" Н.-Левицького, з нього ви теж зможете зрозуміти основний зміст роману та переказати його. Представлений короткий зміст читається за 10-15 хвилин. "Князь Єремія Вишневецький" короткий зміст I «В першій половині XVII віку князь Михайло Вишневецький був один з найбагатіших магнатів на всю Україну й Польщу. Він мав великі маєтності на Волині, на Подолі, в Галичині й на Білій Русі».

МОЛИТВА. (Слова Олександра Кониського, музика Миколи Лисенка). Боже великий, єдиний, Нам Україну храни, Волі і світу промінням Ти її осіни. Світлом науки і знання Нас, дітей, просвіти, В чистій любові до краю, Ти нас, Боже, зрости.  Українська література, підручник - 6 клас, стор. 34. На відео: Молитву за Україну (Боже, великий єдиний, нам Україну храни), написану у 1885 році, (музика Миколи Лисенка, слова Олександра Кониського) виконує Національний український народний хор ім. Г. Верьовки. Дивіться також на "Малій Сторінці": Українські пісні.

Аксамитий Іван Павлович, 1895 р.н., ДАВіО, ф.Р-6023, оп.4, спр.22315 82. Аксельрод-Гершунова Роза Яківна, 1909 р.н., ДАВіО, ф.Р-6023, оп.4, спр.4511 83. Аксентюк Афанасій Карпович, 1902 р.н., ДАВіО, ф.Р-6023, оп.4, спр.2441 84.  Бабій Олександр Єремійович, 1892 р.н., ДАВіО, ф.Р-6023, оп.4, спр.23546 572. Бабій Онуфрій Іванович, 1885 р.н., ДАВіО, ф.Р-6023, оп.4, спр.24791 573. Бабій Онуфрій Іванович, 1896 р.н., ДАВіО, ф.Р-6023, оп.4, спр.15192 574.

Олекса́ндр Я́кович Кони́ський (*6 (18) серпня 1836, с. Переходівка (нині Ніжинський район) — †29 листопада (12 грудня) 1900, Київ) — український перекладач, письменник, видавець, лексикограф, педагог, громадський діяч ліберального напряму. Ми сподівались, ждали, ждали,Ждемо й тепер… весни нема,А перед нами і за намиХолодна, темная зима!.. (Сподівання // Оповідання. Повість. Поетичні твори. — С. 535). Я не боюсь тюрми і ката,Вони для мене не страшні!Страшніш тюрма у рідній хаті,Неволя в рідній стороні.